Психолог школи - Проценко Тетяна Юріївна

Практичний психолог закладу :

• керується етичним кодексом психолога;
• дотримується педагогічної етики;
• будує свою діяльність на основі доброзичливості та довіри, в тісному співробітництві з усіма учасниками педагогічного процесу;
• підвищує рівень психологічних знань вчителів, батьків, учнів;
• постійно підвищує свій професійний рівень.

Психологічна служба школи

• Надає консультації з проблемних питань, психологічну підтримку у скрутних ситуаціях.
• Дбає про психологічне здоров'я всіх учасників навчального процесу.
• Навчає учнів, батьків та вчителів прийомам ефективного спілкування, вирішення конфліктних ситуацій та саморегуляції.
• Здійснює профілактику залежних форм поведінки, девіантної поведінки та насильства в учнівському середовищі.
• Здійснює просвітницьку роботу щодо здорового способу життя.

ЗАПОВІДІ УЧНЯ

• Ти здібний і сильний! Будь упевнений у своїх силах і здібностях.
• Вчися самостійно мислити. Тренуй пам’ять. Більше запитань ”Чому?”
• Постійно шукай практичне застосування своїм знанням.
• Будь завжди уважним до самобуття, потреб, прагнень інших.
• Навчись і умій дружити. Життя без друзів неможливе.
• Проявляй миролюбність, толерантність і милосердя до оточуючих.
• Спори і конфлікти вирішуй з позиції розуму.
• Пробачай тих, хто свідомо або несвідомо став причиною неприємностей.
• Якщо хочеш, щоб поважали тебе, необхідно навчитись поважати інших.
• Прислухайся до думок інших і рахуйся з ними.
• Будь доброзичливим, усміхненим, поступливим.
• Пізнай себе, можливості середовища, тих умов, що тебе оточують, і зроби правильний вибір, визнач свої цілі і зміст життя.

 Булінг у школі: як діяти педагогам?

1. Посильте контроль зі сторони педагогів за поведінкою дітей поза класом.

​2. Стежте за груповою динамікою класу, щоб вчасно виявляти випадки булінгу та реагувати на них.

3. Якщо Ви вважаєте, що дитина стала жертвою булінгу, перш за все, переконайтеся, що це дійсно цькування, а не локальний конфлікт.

4. Заохочуйте дітей розповісти про свої проблеми вам, або своїм батькам.
 

5. Заохочуйте батьків виявляти проблеми спілкування та взаємодії дитини в колективі, звертатися до практичного психолога.
 

6. Для вирішення ситуації шкільному психологу варто працювати не лише з дитиною, яка стала жертвою булінгу, чи з переслідувачем, але з усім класом.
 

7. Приверніть до проблеми увагу та зусилля інших батьків.
 

8. Зверніться на Національну дитячу «гарячу» лінію: 0 800 500 225 або 116 111 (lifecell та Київстар).

6 ПОРАД БАТЬКАМ, ЩОБ ЇХНЯ ДИТИНА НЕ СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ В ШКОЛІ

1. Пам’ятайте: дитина не може впоратися з булінгом самостійно! Діти зазвичай не розповідають про насилля батькам, тому важливо навчитися розпізнавати ознаки булінгу.

2. Щодня розмовляти з дитиною про її справи в школі. Це кілька хвилин на день про те, як і з ким дитина проводить час у школі, що відбувається дорогою додому тощо. За розмовою спостерігати за настроєм дитини. За можливості відвідувати дитину у школі, зустрічати її зі школи.

3. Розвивати здорову звичку боротьби з хуліганством і нетерпимість до залякувань. Ваші діти повинні знати, що це ненормально залякувати чи стояти осторонь, коли ображають іншого. Навчити дитину просити про допомогу дорослих і не боятися розповідати про знущання. Пояснити, що вам (батькам) можна довіряти і ви допоможете у будь-якій ситуації.

4. Навчити дитину правильно користуватися Інтернетом, соціальними мережами. Пояснити, що таке кібербезпека і як протистояти кіберзалякуванню. Установити ліміт часу роботи в мережі.

5. Бути прикладом доброти і лідерства для своєї дитини. Кожного разу, коли ви говорите з іншою особою образливим тоном, ви вчите дитину знущанню. Важливо вчити дитину робити добро і проявляти співчуття. Це запорука хороших стосунків з однолітками.

6. Якщо ваша дитина вже стала жертвою шкільного булінгу, за жодних умов не можна ігнорувати чи замовчувати виявлені факти жорстокої поведінки над дитиною. Рекомендовано повідомити в усній чи письмовій формі про насилля адміністрацію навчального закладу.

                                   Вплив комп'ютера на психіку дитини

•     Дитина певний час працювала на комп’ютері над важливою для неї інформацією, а з деяких причин (віруси, перепад напруги, натиснуто не ту кнопку...) втратила її.

•     Тривала робота за комп’ютером призводить до змін у вищій нервовій діяльності, ендокрин­ній, імунній і репродуктивній системах, позна­чається на зорі й кістково-м’язовому апараті людини. Тривалі й стійкі зміни, як правило, завдають шкоди організму.

•     Дублюйте інформацію на окремому диску або на зовнішньому носії.

•     Навчіть дитину методів саморегуляції.

позитивний вплив комп'ютера на розвиток дитини

Коли дитина на «ти» з персональним ком­п’ютером, то сміливо вибирає стратегію поведінки або самонавчання. Але, звикнувши до віртуального

світу, вона може неадекватно сприймати світ ре­альний, оскільки їй простіше переходити від кон­кретних предметів, іграшок до образів, що фор­муються комп’ютерними засобами, ніж навпаки. Перехід до реальних речей тим важче, чим більше дитина захоплюється комп’ютерною грою. А це, у свою чергу, може призвести до негативних змін у розвитку її особистості: замикається в собі, стає агресивною, емоційною, нестриманою. Під час виконання складних завдань в динамічно змін­них умовах у неї можуть загостритися невротичні риси, а за вираженої неврівноваженості — вини­кати хворобливі стани.

До позитивних наслідків належать також: формування ділової мотивації, розвиток логічно­го, оперативного мислення, уміння прогнозувати, розвиток художнього смаку та навичок.

Сьогодні відомо безліч захопливих розвиваль- них ігрових програм, які враховують вік, індиві­дуальні можливості і схильності дитини, сприяють формуванню у неї абстрактного мислення. Вони дають можливість міняти на свій розсуд стратегію вирішення, користуватися різними рівнями склад­ності матеріалу та іншими видами комп’ютерної допомоги.

Віртуальна реальність формує нереальний світ комп’ютерної гри, виробляє ефект «присутності». Відбувається те, що можна назвати «Его-розпадом» на «Я — віртуальне» та «Я — реальне». Такі ігри підривають психічний стан і здатні кардинально змінити уявлення про себе та навколишній світ. Все це сприяє наростанню тривоги та дисгар­монії.

Існує думка, що деякі комп’ютерні ігри, зокре­ма військові стратегії і «стрілялки», які спочатку були створені задля розвитку спеціальних нави­чок у військових, можуть формувати у дитини жорстокість.Цей факт неминуче відбивається на сприйнятті цінності життя, знімає кордон між життям і смертю.